УКРАЇНСЬКИЙ ЖИВОПИС КІНЦЯ 19 – 20 СТОЛІТТЯ

КЕРАМІКА  МЕСОПОТАМІЇ

Месопотамією або Двуріччям називають територію між течіями життєдайних рік Передньої Азії — Тигра і Євфрата. У добу неоліту і міді—бронзи (V—ІІ тис. до н.е.) племена і народності, які входили до складу державних утворень Шумеру, Аккаду, Вавілону, Ассірії, були творцями своєрідної культури, яка впливала на формування і розвиток багатьох стародавніх цивілізацій, у їх числі навіть таких могутніх, як Єгипет, Егейський світ, антична Греція. Одним з найдавніших ремесел жителів Месопотамії було гончарство. Найдавніший посуд, який знаходять у похованнях у похованнях і на місцях осель, мав просту форму, вироблявся від руки і випалювався на відкритому вогнищі. Існує думка, що первісними гончарами були жінки. На зламі V-IV тис. до н.е. відбулися важливі зміни: з’являється гончарний круг і була винайдена піч для випалювання посуду. Ці технічні досягнення вплинули на якість виробів, зробили можливим художнє оформлення предметів. До наших днів найкраще збереглися плоскодонні чаші, поверхня яких вкрита білою обмазкою і оздоблена ретельно виконаним розписом. Цю групу керамічних виробів німецькі археологи назвали «строкатою керамікою». Особливо пишно оздоблювались внутрішні стінки посудин. Декор наносився чорною і червоною фарбами у вигляді хрестиків, крапок, квадратів, суцільних ліній, що укладались в орнамент, який мав концентричну композицію. Найдавнішими зразками такої кераміки е плоскодонні чаші з Тель-Арпачії, які за формою нагадують глибокі тарелі. У середині вони оздоблені геометричним орнаментом, а в центрі посудини зображена багатопелюсткова квітка або зірка - символ богині Іштар. На окремих зразках замість квітки—зірки бачимо зображення двогострої сокири-лабриса або візерунок, подібний до мальтійського хреста.

Кераміка культури Тель-Халаф

На кераміці з Тель—Халафа з’являється новий мотив — букраній (черепи бика) . Бик на Стародавньому Сході вважався священною твариною, втіленням Божественної сили. Букранії зображувались як у середині посудини, так і на зовнішніх їі стінках. Південніше цих центрів культури Месопотамії V-IV тис. до н.е. знаходилось м.Самарра. У розкопках культових споруд тут була знайдена оригінальна за своїм декором кераміка. В ії основі лежить інше коло магічних уявлень давньої людини. Головну роль тут відіграють стилізовані зображення людей, риб, птахів, скорпіонів, козлів, закомпоновані у центрі посудини в знак свастики - сварги. У геометричних мотивах зустрічаються трикутники, шаховий орнамент, навскісні рисочки, криволінійний орнамент, подібний до меандрового.

Керамічна чаша культури Самарра

На терені сучасного Ірану в V-IV тис. до н.е. виготовлявся тонкостінний керамічний посуд із застосуванням гончарського круга, який обертали рукою. Характерною формою посуду, знайденого на місцях колишніх культових центрів, були глибокі чаші двох типів - гостродонні й на невисокій кільцевій ніжці. Виготовлялись посудини, подібні до сучасних чайників. Вони мали ручку і довгий, витягнутий горизонтально носик. Отже, форма із найпростішої стає більш розвинутою, пластичіною і об'ємно-просторовою. На поверхні посудин чорною, червоною, білою фарбами на жовто-червоному тлі намальовані птахи - пелікани, гірські козли із закрученими рогами, хижаки, які йдуть один за одним під вінцями посудини. Часто на посуді зображені сильно стилізовані пейзажні мотиви, хвилястою лінією позначали воду: розміщена горизонтально, вона означала річку, а вертикально - воду, що падає з неба. Цікавою е група керамічного посуду, знайденого у розкопках некрополя в Сузах. Французькі вчені виділили два стилі цієї кераміки. Стиль «Сузи І» належить до першої половини IV тис. до н.е.

Кубок. Сузи І

Кубок Сузи І.

Для нього характерні два типи посудин: глибокі чаші й високі кубки з легко розхиленим стінками. Декор наносився чорною фарбою, яка мала фіолетовий відтінок. Орнаментальні мотиви подібні до згаданих вище - «мальтійський хрест», свастика, шаховий візерунок, ламані лінії. Для стилю «Сузи І» характерні також «гребінки». Французькі вчені розгледіли на їі кінцях маленькі голівки тварин і зробили висновок, що вся гребінка символізує велике стадо кіз. Взагалі майстерність стилізації реальних природних форм е вражаючою. Так, на одному з кубків, знайдених у Сузах, довкола горловини посудини під чорною рискою зображені птахи-фламінго. Їхні довгі шиї позначені тонкою рискою, а тіло, ноги, голова - короткими навскісними рисками. Зображувальний мотив перетворено тут на умовний, орнаментальний. Під «пташиним» фризом, відділеним широкою і вузькими лініями, зображені гончі пси, розпластані у стрімкому русі. Дві третини висоти кубка займає постать цапа. Його тіло стилізоване двома зімкнутими трикутниками, а бородата голова і хвіст виконані ретельно. Роги, закинуті на спину, утворюють майже повні кола, а посередині кола намальовано пальмовий листок. Строгий геометризм, орнаментально-декоративна цільність, почуття форми і глибока змістовність — ось риси, які притаманні цьому та іншим зразкам кераміки стилю із некрополя у Сузах. До ІІІ тис. до н.е. французькі дослідники відносять стиль «Сузи ІІ» . У цьому культурному шарі знайдені великі посудини - глеки без ручок з широкою короткою шийкою, яка закривалась дзвоноподібною глибокою покришкою. У декорі переважають геометричні мотиви - хвилясті й прямі лінії, трикутники. На відміну від вишуканої стилізації попередньої групи пам'яток, постаті тварин, птахів, риб мало стилізовані, декор нанесено недбало, без строгої впорядкованості й ритмічності, властивих стилю «Сузи І».
 Поза межами Месопотамії керамічне виробництво розвивалось у могутній державі хетів. Зразки, які були знайдені під час археологічних експедицій німецькими вченими на початку ХХ ст., свідчать, що хетські гончарі взорувалися на металевому посуді. Пропорції глечиків, дзбанків, ваз чітко окреслені; на відміну від месопотамської кераміки, яка тяжіла до опуклих, м'яко узагальнених об’ємів, вироби хетів мали складну просторову побудову, кожен елемент якої - ручка, шия, ніжка, стійка, строго вичленовані. Хетійському гончареві не відмовиш у сміливості композиційного вирішення, творчій фантазії. Тулуб дзбанків найчастіше ман Дещо витягнуту по вертикалі або горизонталі овоїдну форму. Дзбанки з горизонтальним тулубом мають високу шийку, яка закінчується таким самим «дзьобом». Зустрічаються карафи зі стрункими пропорціями, з ручкою, на круглій ніжці й з довгoю шийкою, яка завершується відігнутим носиком. Вони мають ангобовану поверхню. До складу ангобу, очевидно, додавали сполуки металів - поверхня цих посудин була лискучою, сяючою. Хети виробляли і зооморфні посудини, наприклад, у вигляді лева, коня. Грива позначалась завитками, намальованими чорною фарбою. Поверхня керамічних виробів у хетів була ретельно вигладженою, після випалювання вона мала кремово-вохристий теплий колір. Це був тонкостінний, добре випалений посуд. На деяких посудинах чорною фарбою був нанесений декор у вигляді спіралей або концентричних кругів. Більшість виробів. була неорнаментованою. Давні народи, які населяли Південну Азію, внесли суттєвий вклад у світову культуру, в тому числі й у мистецтво кераміки. Вони першими винайшли гончарський круг, побудувaли печі для випалювання керамічних виробів. Успіхи у гончарстві були пов'язані, передусім у хетів, з досягненнями в царині художньої обробки металів — міді, бронзи, заліза.

Керамічна посудина. Кюль-Тепе. 18 ст. до н.е.

Ритон. Кюль-Тепе. 18 ст. до н.е